Похожее изображение

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ ЩОДО ПІДТРИМКИ ДИСЦИПЛІНИ В КЛАСІ:
1. Поводьтеся так, щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому стимулюйте їхню активність.
2. Не відволікайтеся на незначні порушення, моралізування.
3. Дотримуйтеся доброзичливого тону, будьте уважні до кожного учня.
4. Не соромтеся виявляти почуття гумору. Можна посміятися і над собою, не вважайте себе досконалістю. Дітям імпонує веселий, спритний, оптимістичний учитель.
5.Надавайте учням можливість частіше працювати у групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою і поведінки.
6. Створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти мали можливість відчути себе лідерами.
7.Не принижуйте учнів, не припускайте образ, сарказму.
8. Будьте привітними.
9. Не виявляйте антипатій до важких учнів, сподіваючись від них поганої поведінки. Діти відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями.
10. Не припускайте появи «любимчиків», це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі.
11. Умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові.
12. Підтримуйте контакт з учнями поза уроками, на заняттях гуртка, позакласних заходах, спільних походах.

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ ДЛЯ УСПІШНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ, ЯКІ МАЮТЬ ОСОБЛИВІ ОСВІТНІ ПОТРЕБИ

Педагог повинен оволодіти необхідними знаннями та навичками:

· ознайомитися з анамнезом, мати уяву про основні види порушень психофізичного розвитку дитини;
· вивчити стан уваги, стомлюваності, темп роботи дитини;
· ураховувати стан слуху, зору, особливості моторики та загального фізичного розвитку учня;
· навчитися визначати, оцінювати і створювати навчальне середовище для дітей з різними потребами;
· зрозуміти важливість цілеспрямованого залучення до роботи з дітьми членів родини, встановлення з ними партнерських стосунків;
· вивчати головні принципи і стратегії колективної командної роботи;
· навчитися спостерігати за дітьми та оцінювати їх розвиток під час занять;
· навчитися адаптувати навчальні плани, методики, матеріали та середовище до специфічних потреб дітей;
· створювати оптимальні умови для спілкування, сприяти налагодженню дружніх стосунків між дітьми і формуванню колективу;
· формувати в дітей досвід стосунків у соціумі, навичок адаптації до соціального середовища.

Булінг

Прикметною ознакою булінґу є довготривале «відторгнення» дитини її соціальним оточенням.
Найчастіше булінґ відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі його нема. Це може бути шкільний двір, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. У деяких випадках дитина може піддаватися знущанням і поза територією школи, кривдники можуть перестріти її на шляху до дому. Навіть удома жертву булінґу можуть продовжувати цькувати, надсилаючи образливі повідомлення на телефон або через соціальні мережі.

Жертви й ініціатори булінгу

Практично в кожному класі є учні, які стають об’єктами глузувань та знущань, а також агресори, які є ініціаторами булінґу.
Найчастіше цькування ініціюють надміру агресивні діти, які люблять домінувати, тобто бути «головними». Їх не турбують почуття і переживання інших людей, вони прагнуть бути в центрі уваги, контролювати все навколо. Принижуючи інших, вони підвищують власну значущість. Нерідко це відбувається через глибокі психологічні комплекси кривдників. Можливо, вони самі переживали приниження або копіюють ті агресивні й образливі моделі поведінки, які є у їхніх сім'ях.
Зазвичай об'єктом знущань (жертвою) булінґу вибирають тих, у кого є дещо відмінне від однолітків. Відмінність може бути будь-якою: особливості зовнішності; манера спілкування, поведінки; незвичайне захоплення; соціальний статус, національність, релігійна належність. Найчастіше жертвами булінґу стають діти, які мають:
· фізичні вади – носять окуляри, погано чують, мають порушення опорно- рухового апарату, фізично слабкі;
· особливості поведінки – замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні;
· особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, відстовбурчені вуха, незвичну форму голови, надмірну худорлявість чи повноту;
· недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками;
· страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування певних предметів, що сприймається навколишніми як підвищена тривожність, невпевненість, провокуючи агресію;
· відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти);
· деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання);
· знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні;
· високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення;
· слабо розвинені гігієнічні навички (неохайні, носять брудні речі, мають неприємний запах).

Форми та види булінґу

Людину, яку вибрали жертвою і яка не може постояти за себе, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими формами булінґу є:
· словесні образи, глузування, обзивання, погрози;
· образливі жести або дії, наприклад, плювки;
· залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити;
· ігнорування, відмова від спілкування, виключення із гри, бойкот;
· вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви.
· фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження);
· приниження за допомогою мобільних телефонів та інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі репліки і коментарі у чатах і т.д.), поширення чуток і пліток.
Види булінґу можна об’єднати у групи словесного (вербального), фізичного, соціального (емоційного) й електронного (кібербулінґ) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу.
Фізичне насильство найбільш помітне, однак становить менше третини випадків булінґу (нанесення ударів, штовхання, підніжки, пошкодження або крадіжка особистих речей жертви та ін.).
Найскладніше зовні помітити соціальне знущання — систематичне приниження почуття гідності потерпілого через ігнорування, ізоляцію, уникання, виключення.
Нині набирає обертів кібербулінґ. Це приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету. Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії або зроблені в роздягальнях чи вбиральнях.

Що можуть зробити вчителі

У школі вирішальна роль у боротьбі з булінґом належить учителям. Проте впоратися з цією проблемою вони можуть тільки за підтримки керівництва школи, батьків, представників місцевих органів влади та громадських організацій. Для успішної боротьби з насильством у школі:
· Усі члени шкільної спільноти мають дійти єдиної думки, що насильство, цькування, дискримінація за будь-якою ознакою, сексуальні домагання і нетерпимість у школі є неприйнятними.
· Кожен має знати про те, в яких формах може виявлятися насильство й цькування і як від нього страждають люди. Вивчення прав людини і виховання в дусі миру має бути включено до шкільної програми.
· Спільно з учнями мають бути вироблені правила поведінки у класі, а потім загальношкільні правила. Правила мають бути складені в позитивному ключі «як треба», а не як «не треба» поводитися. Правила мають бути зрозумілими, точними і короткими.
· Дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил.
· Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Учням важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при повторних випадках агресії.
· Аналізуючи ситуацію, треба з’ясувати, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого й обов'язково поговорити із кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося. До такої розмови варто залучити шкільного психолога.
· Залежно від тяжкості вчинку можна пересадити учнів, запропонувати вибачитися, написати записку батькам або викликати їх, позбавити учня можливості брати участь у позакласному заході.
· Учням треба пояснити, що навіть пасивне спостереження за знущаннями і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити жертву насильства і , якщо треба, покликати на допомогу дорослих.
· Потрібно запровадити механізми повідомлення про випадки насильства, щоб учні не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечувати учням підтримку і конфіденційність, бути тактовними.
· Для успішного попередження та протидії насильству треба проводити заняття з навчання навичок ефективного спілкування та мирного розв’язання конфліктів.

Як допомогти дитині-агресору

Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина - агресор, радимо:
  • Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це".
  • Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.
  • Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".
  • Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
  • Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
  • Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.
  • Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
  • Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.
  • Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
  • Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

МІНІ ТРЕНІНГ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ.

1.Основна частина.
1.Інформаційне повідомлення вчителя.
Професія педагога – професія творча. Чим вищою є креативність вчителя, тим більше шансів для розвитку творчого потенціалу в учнів. До речі, вчитель сьогодні має можливість не лише ознайомитися з природою та специфікою процесу креативності, а й підняти цей рівень у себе, навчитися розвивати креативність у своїх учнів.
Різноманітні численні дослідження вказують на необхідність вивчати щось нове для того, щоб збільшити свій творчий потенціал. «Якщо ви банкір, навчіться танцювати чечітку. Якщо ви няня, займіться курсом міфології.»
Психологи вважають, що іноді знайомий світ відокремлений від світу незнайомого майже умовним кордоном. Тому подолати цей кордон вдається лише тим, хто постійно розсуває його межі.
Вправа «Психологічна загадка»
Мета: розвиток швидкості мислення, здатність знаходити і вміти переходити в нові сфери памяті.
У мене в руках апельсин, передаючи його в руки іншого учасника кожен повинен одним словом дати йому визначення, переходячи в різні форми.
Апельсин солодкий….
Рефлексія:
1.Що ви відчували в ході виконання вправи?
Вправа «Чарівний глечик»
Інструкція. Колеги! Пропоную вам дістати по одному папірцю з чарівного глечика (вази, мішечка), який підкаже, що на вас чекає сьогод­ні або що вам потрібно зробити найближчим часом.Ці побажання чарівно впливають на на­стрій, підбадьорюють, надають упевненості.(побажання можна змынювати на розсуд тренера)
· Тобі сьогодні особливо пощастить!
· Життя готує тобі приємний сюрприз!
· Усе складається для тебе найкращим чи­ном!
· Сьогодні твій день, щасти тобі!
· Сьогодні Фортуна з тобою разом!
· Пам’ятай: ти народилася, щоб бути щас­ливою!
· Сьогодні очікуй прибутку!
· Люби себе такою, якою ти є, — неповтор­ною!
· Потурбуйся про здоров’я свого тіла!
· Зроби собі подарунок, ти на нього за­слуговуєш!
· Вищі сили оберігають тебе!
· У тебе є все, щоб насолоджуватися жит­тям!
· Усе, що потрібно тобі, легко приходить до тебе!
· Усі твої бажання та мрії реалізуються, повір у це!
· Сьогодні з тобою спокій і радість!
· Сьогодні щасливий день
Вправа «Казковий вернісаж»
Мета: активізувати образну пам’ять і творчу уяву, розвивати швидкість та гнучкість думки, вміння міркувати нестереотипно.
Психолог.Усі ми родом із дитинства. І завжди з любов’ю та ніжністю згадуємо казки, які чули вдома, в дитячому садку, в школі. Адже казка — не просто найпопулярніший фольклорний жанр, це чарівне джерело, що дає наснагу кожній творчій людині. Казка дарує радість і дорослим, і дітям. Тому зараз ми виконаємо вправу «Казковий вернісаж».Отже, розпочинаємо.
1. В якій відомій казці сіра непривітна особистість здійснює підступний план убивства двох осіб, і лише завдяки своєчасному втручанню громадськості все закінчується добре?
(Червона шапочка.)
2. Назвіть казку, в якій різні за своїм соціальним статусом герої займали по черзі помешкання, створене в незвичайному архітектурному стилі. І все було б добре, якби до помешкання не повернувся його попередній власник зі своїм охоронцем. От героям казки й довелося залишити незаконно зайняту територію.
(Рукавичка)
3. Герой якої казки постійно виконує забаганки своєї норовливої дружини? Проте, як би він не прагнув задовольнити амбіції супутниці, вона щоразу підвищує рівень вимог. Зрештою, подружжя опиняється на початковому етапі задоволення власних потреб.
(Про Липку та зажерливу бабу.)
4. В якій казці головна героїня постійно й нахабно обмовляла тих, хто їй робив добро? А коли вона, щоб уникнути покарання, незаконно оволоділа чужим помешканням,то різні впливові особи намагалися провести з нею роботу з подолання її асоціальної поведінки. Вдалося це лише найменшому з усіх учасників експерименту.
(Коза-дереза.)
5. Назвіть казку, в якій ідеться про спортсмена, котрий вирушає на змагання з бігу з перешкодами. Хитрість і витримка допомогли йому дуже близько підійти до фінішу, проте фінал — трагічний. Проявивши занадто велику самовпевненість, він гине.(Колобок.)
6. Назвіть казку, в якій головна героїня могла перевтілюватися в різні образи задля свого нареченого. Проте одного разу його нерозсудливість та імпульсивність у поведінці призвели до довготривалої розлуки закоханих. Та, долаючи різні перешкоди, вони все ж таки єднають свої долі
(Царівна-жаба.)
Учитель не повинен іти попереду, ведучи за собою дітей, не повинен іти позаду, весь час підштовхуючи їх,— він повинен бути весь час поряд і спільно вирішувати всі проблеми, що виникають у навчальному процесі.А щоб вирішувати всі проблеми, необхідно самому досконало володіти тим матеріалом, якого ми навчаємо учнів. Саме тому вчитель не повинен стояти на місці, а має весь час вдосконалюватись.
Рефлексія «Все в твоїх руках»
На аркуші паперу кожен обводить свою ліву руку. Кожен палець – це певна позиція, з приводу якої необхідно висловити свою думку.
Великий– для мене було важливим і цікавим…
Вказівний– з цього питання я отримав конкретну рекомендацію…
Вправа “Звукова гімнастика ”
Робимо глибокий вдих носом, а на видиху голосно й енергійно вимовляємо звук.
•А - впливає благотворно на весь організм
•Є - впливає на щитовидну залозу
•І - впливає на мозок, очі, ніс, вуха
•О - впливає на серце, легені;
•В - впливає на органи, розташовані в області живота;
•Я - впливає на роботу всього організму;
•М - впливає на роботу всього організму;
•X - допомагає очищенню організму;
•ХА - допомагає підвищити настрій.

Притча

Високо в темному небі, на одній величезній зоряній галявині жили - були зірки. Було їх дуже багато, і всі зірки були дуже гарними. Вони світилися й іскрилися, а люди на землі щоночі любувалися ними. Всі ці зірки були різних кольорів. Тут були червоні зірки, і тим, хто народжувався під їхнім світлом, вони дарували сміливість. Тут були сині зірки - вони дарували людям красу. Були на галявині й жовті зірки - вони обдаровували людей розумом, а ще на галявині були зелені зірки. І всі люди, хто народжувався під їхнім світлом зелених променів, ставали дуже добрими.
І от одного разу на зоряному небі щось спалахнуло! Всі зірки зібралися подивитися, що ж відбулося. А це на небі з'явилася ще одна маленька зірочка. Але була вона абсолютно... біла! Оглянулася зірочка навколо й навіть замружилася: скільки прекрасних зірок навколо - прошептала вона. “А що ти даєш людям?”- запитали її інші зірки. У відповідь вона задумалася....
- Я знаю, що серед всіх присутніх немає таких зірок, які були б безбарвними. Я бажаю вам «світитися» завжди й скрізь!

/Files/images/lisa/вчитель.jpg

Тест «Моя самооцінка»

На питання відповідаємо чесно. За кожну позитивну відповідь нараховується по балу.

1. Зазвичай я відчуваю занепокоєння в незнайомій ситуації, коли мені незрозуміло, чого від мене чекають оточуючі.

2. Я насилу сприймаю критику на свою адресу.

3. Я боюся виглядати нерозумно.

4. Я зазвичай перебільшую свої невдачі і не помічаю успіхи.

5. Я ставлюся до себе і оточуючих дуже критично.

6. У мене бувають періоди, коли я енергетично виснажена або перебуваю в стані депресії.

7. Більшість часу я відчуваю занепокоєння або страх.

8. Несправедливість по відношенню до мене здається мені заслуженою.

9. Я боюся довіряти людям, не знаю, коли і кому довіряти.

10. Я часто відчуваю, що говорю неправильні речі, здійснюю неправильні вчинки.

11. Я сумніваюся, чи досить добре я виглядаю.

12. Я часто перебуваю в замішанні.

13. Мені здається, всі зосереджені на тому, що я роблю або кажу, і завжди готові розкритикувати мене.

14. Я боюся допустити помилку, яку помітять оточуючі.

15. Мене гнітять речі, які я роблю і кажу, і речі, які я не зробила і не змогла сказати.

16. Я схильна відмовлятися від змін в житті тільки зі страху зробити помилку.

17. Я сильно захищаюся і навіть даю надмірний відсіч, коли мене критикують.

18. Я не маю уявлення, на що я здатна, чого можу досягти.

19. Я дозволяю своєму страху і сумнівам контролювати рішення, які приймаю.

20. Я думаю про те, що може статися щось погане.

21. Не дозволяю собі розслабитися і відчуваю незручність під час інтимної близькості.

22. Зазвичай я кидаюся з крайності в крайність: або розповідаю про себе занадто багато або не кажу нічого.

23. Часто я відчуваю таке сильне хвилювання, що не можу і слова вимовити.

24. Буває я можу кілька днів сумніватися в правильності рішення.

25. Я всіма силами намагаюся уникати конфліктів і конфронтації.

26. Мені кажуть, що я надмірно чутлива.

27. Я відчуваю почуття нікчемності, мені здається, що я неадекватна і інфантильна.

28. Я думаю, що зі мною щось не так.

29. Я ловлю себе на відчутті, що не знаю, чого від мене чекають.

30. Я постійно порівнюю себе з кимось.

31. Часто думаю негативно про себе і оточуючих.

32. Я відчуваю, що інші ставляться до мене погано, намагаються перевершити мене.

33. Увечері я часто поринаю в думки про минуле, згадую, хто і що мені сказав, зробив і кому і що сказала, зробила я.

34. Я часто приймаю рішення, які будуть приємні оточуючим, ігноруючи свої власні пориви і бажання.

35. Мені здається, що інші не поважають мене.

36. Я утримуюся від того, щоб ділитися своїми поглядами, думкою, ідеями з оточуючими.

37. Я іноді віддаю перевагу сказати неправду, якщо думаю, що правда спричинить потік критики або відкидання.

38. Буває, я мовчу зі страху здатися дурною або некомпетентною.

39. Я не ставлю перед собою певних цілей на майбутнє.

40. Мене легко переконати.

41. Я не завжди розумію, які почуття відчуваю.

42. Батьки часто лаяли мене за помилки або погану поведінку.

43. Я думаю, моє життя набагато важче, ніж життя оточуючих мене людей.

44. Я уникаю деяких ситуацій, щоб не довелося випробувати дискомфорт.

45. Я більше перфекціоніст, мені потрібно виглядати ідеально і робити все ідеально.

46. Я не люблю відвідувати заходи в поодинці, обідати на самоті, мені потрібна компанія.

47. Часто причиною моєї злості і розлади є слова і дії оточуючих.

48. Коли я хвилююся, я часто потію, тремчу, у мене частішає серцебиття, я схильна до розладів травлення, відразу ж кидаюся в сльози, мені складно зосередитися.

49. Я дуже боюся критики, відкидання.

50. Я покладаюся на думку оточуючих під час прийняття рішень.

Результати

Якщо ви набрали від 0 до 7 балів, вітаємо! Рівень самооцінки що треба!Так тримати! Ви - особистість самостійна, а ваші рішення не залежать від оточуючих. Вас мало «зачіпають» критичні причіпки, ви тверезо оцінюєте власні здібності.
8-15 балів - рівень самооцінки середній. Він не низький, але часом вас все ж відвідують болісні сумніви із серії «Як я виглядаю?», «Чи всі зі мною добре?», «Що про мене подумають, якщо я ...».
16-25 балів означають, що самооцінка особистості низька.
26-50 балів сигналять вам: Рівень самооцінки нижче плінтуса!Це доставляє вам чималий дискомфорт (психічний і фізичний).
Пора братися за роботу над собою!
Кiлькiсть переглядiв: 261

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.