/Files/images/malyuk/20192020_roki/IMG-5ae27a33e11a1245431df4cd24c71ddf-V.jpg

/Files/images/malyuk/20192020_roki/IMG-6004d77082857cbcae9be665ab362816-V.jpg

/Files/images/malyuk/20192020_roki/IMG-e1e6bdf55408d334a534802dd1f87ae7-V.jpg

"Все - хороше, і погане - людина отримує в сім`ї"

Рекомендації соціального педагога батькам

Пам'ятка для батьків

У спілкуванні зі своїми дітьми:
· Радійте вашому синові, доньці.
· Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном.
· Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перериваючи.
· Установіть чіткі та визначені вимоги до дитини.
· У розмові з дитиною називайте як можна більше предметів, їх ознак, дій з ними.
· Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими.
· Розмовляйте чітко, ясно.
· Будьте терпелячими.
· Спочатку запитуйте «що?», а потім «для чого?», «чому?».
· Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання.
· Заохочуйте цікавість, пізнання та уяву вашої дитини.
· Частіше хваліть дитину.
· Заохочуйте ігри з іншими дітьми.
· Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б розповісти.
· Намагайтеся, щоб дитина разом з вами щось робила по господарству.
· Намагайтесь проявляти інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати, співати тощо).

· Не втрачайте почуття гумору.

· Грайте з дитиною в різні ігри.
· Частіше робіть щось спільно, усієї сім'єю.
· Частіше спілкуйтеся зі спеціалістами, читайте книги про виховання дитини.
· Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:
· Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.
· Не ставте забагато запитань.
· Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.
· Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.
· Не вигадуйте для дитини багато правил - вона перестане звертати на них увагу.
· Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.
· Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.

Що таке "булінг" та чому про нього треба знати всім батькам.

Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. Під терміном "булінг", пояснюють в Біляївському районному центру соціальних служб для сім'ї, молоді та дітей,– це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.
Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.
Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу
  • Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.
  • Вонине беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.
  • Часто у дитини змінюється поведінка: вонаусамітнюється, поводить себе незвичайно.
  • Дитина починає губити гроші або речі, приходитьдодому упорваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви їїзапитуєте, що трапилося - не можуть реалістичо пояснити.
  • Можепочати говорити про те, щокинешколу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.
  • Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.
  • Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.
  • Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.
  • Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

Чому діти стають жертвами булінгу

Психологи визначають декілька основних причин:
  • Занижена самооцінка.Навіть якщо дитина виявляє їїчерез нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
  • Домашня атмосфера.Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти - нещасна, хвора, росте без батька...Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.
  • Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких єдитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

Що робити батькам

  • У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
  • Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
  • Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
  • Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
  • Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
  • Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).
  • Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.
  • Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
  • Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.
  • Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
  • Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.
  • Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
  • Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
  • Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.
Ті, хто піддаються булінгу:
  • втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;
  • відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;
  • втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;
  • втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).
Ті, хто булять:
  • частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;
  • частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.
Ті, хто вимушені спостерігати:
  • часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;
  • потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.
Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.

Десять кроків, щоб стати кращими батьками

1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.
2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.
3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.
4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.
5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.
6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.
7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.
8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.
9. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.
10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

Тест «Дітей виховують батьки, а батьків?»

Уважно прочитайте питання, спробуйте відповісти на них.
На кожне запитання існує три відповіді:
А – можу і завжди так чиню;
Б – можу, але чиню так не завжди;
В – не можу.
Тест доповнить вашу уяву про себе як про батьків, допоможе зробити певні висновки щодо проблеми виховання дітей.
Чи можете ви...
1. У будь-який момент залишити свої справи і зайнятися дитиною?
2. Порадитись із дитиною "на рівних"?
3. Зізнатися дитині у помилці, яку ви допустили у ставленні до неї?
4. Вибачитись перед дитиною в разі потреби?
5. Володіти собою і зберігати спокій, навіть якщо поведінка дитини вивела вас із себе?
6. Розповісти дитині про повчальний випадок зі свого дитинства, який показує вас у невигідному світлі?
7. Поставити себе на місце дитини?
8. Повірити хоча б на хвилинку, що ви прекрасна фея або принц?
9. Завжди утримуватися від слів та виразів, які можуть образити дитину?
10. Пообіцяти дитині, що виконаєте її бажання за хорошу поведінку?
11. Виділити дитині хоча б один день, коли вона може робити, що хоче, поводитися, як бажає, ні в що не втручатися?
12. Не прореагувати, якщо ваша дитина вдарила, грубо штовхнула або незаслужено образила іншу дитину?
13. Встояти проти юнацьких прохань та сліз, якщо впевнені що це каприз?
Підрахуйте бали: А – 3, Б – 2, В – 1.
Від 30 до 39 балів. Це означає, що дитина – найбільша цінність у вашому житті. Ви намагаєтесь не тільки зрозуміти, але і пізнати її, ставитись до неї з повагою, дотримуєтеся найбільш прогресивних принципів виховання і постійної лінії поведінки. Іншими словами, ви дієте правильно і можете сподіватися на гарні результати.
Від 16 до 30 балів. Турбота про дитину для вас – першочергове завдання. У вас є риси вихователя, але на практиці ви не завжди буваєте послідовними і принциповими. Іноді ви дуже суворі, іноді навпаки – дуже м'які. Крім того, ви любите компроміси, які послаблюють виховний ефект. Вам необхідно серйозно замислитися над своїм підходом до виховання дитини..
Менше 16 балів. У вас серйозні проблеми з вихованням дитини. У вас не вистачає або знань, або бажання виховати дитину особистістю. Можливо, і першого, і другого. Радимо звернутися по допомогу до спеціалістів – педагогів, психологів, більше читати спеціальної літератури

Тест.Які ви батьки?

1. Чи вважаєте ви, що у вашій сім’ї є взаєморозуміння з дітьми?
2. Чи ведуть ваші діти з вами задушевні бесіди, чи радяться з особистих питань?
3. Чи цікавляться діти вашою роботою?
4. Чи знаєте ви друзів своїх дітей?
5. Чи бувають друзі вашої дитини у вас вдома?
6. Чи беруть ваші діти разом з вами участь у господарських справах?
7. Чи є у вас із дітьми спільні справи, захоплення?
8. Чи беруть діти участь у підготовці сімейних свят?
9. Чи бажають діти, щоб під час дитячих свят ви були разом із ними?
10. Чи обговорюєте ви з дітьми телепередачі, прочитані книги?
11. Чи берете разом із дітьми участь в екскурсіях, походах, прогулянках?
12. Чи віддаєте ви перевагу відпочинку (проведенню вільного часу) з дітьми?
Ключ до тесту
Виставте собі по два бали за кожну позитивну відповідь; по одному балу – за відповідь “іноді”; нуль балів – за негативну відповідь.
Підрахуйте бали. Якщо ви набралибільше, ніж 20 балів, то у стосунках з дітьми у вас все гаразд. Якщо ви набраливід 10 до 20 балів, то стосунки з дітьми у вас задовільні, проте недостатні, однобічні. Поміркуйте, що можна й потрібно змінити. У випадку, коли результат становитьлише 10 балів, можна стверджувати, що контакт із дітьми у вас неналагоджений.

Рекомендації батькам Булінг

Основні види шкільного цькування (булінгу)
Булінг (знущання, цькування, залякування) – це зарозуміла, образлива поведінка, пов'язана з дисбалансом влади, авторитету або сили. Булінг проявляється в багатьох формах: є вербальна, фізична, соціальна форми булінгу, а такожкіберзалякування. Хоча школи багато роблять для того, щоб запобігати знущанню та своєчасно справлятись із ним, батьки заздалегідь краще інших можуть навчити дітей запобігати проявам такої поведінки й зупиняти їх. Далі пропонуються поради про те, як треба справлятись із чотирма найбільш поширеними видами булінгу.
1. Вербальний (словесний) булінг
· Що це таке:це словесне знущання або залякування за допомогою образливих слів, яке включає в себе постійні образи, погрози й неповажні коментарі про кого-небудь (про зовнішній вигляд, релігію, етнічну приналежність, інвалідність, особливості стилю одягу і т. п.).
· Приклад:одна дитина каже іншій: «Ти дуже, дуже гладкий, просто як твоя мама».
· Характерні ознаки:діти, які зазнали проявів вербального булінгу, часто замикаються в собі, стають вередливими або мають проблеми з апетитом. Вони можуть розповісти вам про образливі слова, які хтось висловив на їхню адресу, і спитати, чи це правда.
Що необхідно робити:по-перше, вчіть своїх дітей поваги. За допомогою власної моделі поведінки зміцнюйте їхню думку про те, що кожний заслуговує доброго ставлення, – дякуйте вчителям, хваліть друзів, проявляйте добре ставлення до працівників магазинів. Розвивайтесамоповагу дітейі вчіть їх цінувати свої сильні сторони. Найкращий захист, який можуть запропонувати батьки, – це зміцнення почуття власної гідності й незалежності своєї дитини та її готовності вжити заходи в разі потреби. Обговорюйте і практикуйте безпечні, конструктивніспособи реагуваннявашої дитини на слова й дії розбишаки. Разом придумуйте основні фрази, які дитина може сказати своєму кривднику переконливим, але не ворожим тоном, наприклад: «Твої слова неприємні», «Дай мені спокій» або «Відчепись».
2. Фізичний булінг
· Що це таке:фізичне залякування або булінг за допомогою агресивного фізичного залякування полягає в багаторазово повторюваних ударах, стусанах, підніжках, блокуванні, поштовхах і дотиках небажаним і неналежним чином.
· Ознаки:коли це відбувається, багато дітей не розповідають своїм батькам про інцидент, тому необхідно стежити за можливими попереджувальними сигналами й непрямими ознаками, такими як незрозумілі порізи, подряпини, удари, синці, відсутній або порваний одяг, часті скарги на головний біль і біль у животі.
Що необхідно робити:якщо ви підозрюєте, що вашу дитину піддають фізичному насильству, почніть випадкову розмову – спитайте, як справи у школі, що відбувалось під час обіду чи на перерві, по дорозі додому. На основі відповідей з'ясуйте в дитини, чи вів хто-небудь себе образливо у ставленні до неї. Намагайтеся стримувати емоції. Підкресліть важливість відкритого, постійного зв'язку дитини з вами, вчителями або шкільним психологом. Документуйте дати й час інцидентів, пов'язаних зі знущаннями, відповідну реакцію залучених осіб та їх дії. Не звертайтесь до батьків розбишак, щоб розв'язати проблему самостійно. Якщо фізичне насильство над вашою дитиною продовжується й вам потрібна додаткова допомога за межами школи, зверніться до місцевих правоохоронних органів. Існують закони про боротьбу із залякуванням і домаганнями, які передбачають оперативні коригувальні дії.
3. Соціальний булінг
Що це таке:соціальне залякування або булінг із застосуванням тактики ізоляції припускає, що когось навмисно не допускають до участі в роботі групи, трапеза це за обіднім столом, гра, заняття спортом чи громадська діяльність.
Приклад:група учнів у класі обговорює як провести деньу вихідні та обмінюється фотографіями, не звертаючи при цьому жодної уваги на однокласника, якоговонивирішили не запрошувати, роблячи вигляд, що його не існує.
Характерні ознаки:стежте за змінами настрою своєї дитини, її небажанням долучатись до товариства однолітків, і більшим, ніж зазвичай,прагненням до самотності. Дівчатка частіше, ніж хлопчики, відчувають соціальну ізоляцію, невербальне або емоційне залякування.Душевний більвід такого виду булінгу може бути таким же сильним, як від фізичного насильства, і тривати значно довше.
Що необхідно робити:використовуйте вільнийчас, щоби порозмовляти з дітьми про те, як пройшов їх день. Допомагайте їму всьому шукати позитивні моменти, звертайте увагу на позитивні якості дітей і переконайтеся, що вони знають, що є люди, які їх люблять і завжди готові подбати про них. Зосередьтесь на розвитку їхніх талантів та інтересів до музики, мистецтва, спорту, читання йпозашкільних заходів, щоб ваші діти могли будувати взаємини поза школою.
4. Кіберзалякування, кібербулінг
Що це таке:кіберзалякування (кібернасильство) або булінг у кіберпросторі полягає у звинуваченні когось з використанням образливих слів, брехні та неправдивих чуток за допомогою електронної пошти, текстових повідомлень і повідомлень у соціальних мережах. Сексистські, расистські та подібні їм повідомлення створюють ворожу атмосферу, навіть якщо не спрямовані безпосередньо на дитину.
Приклад:хтось розміщує в соціальних мережах такий текст: «Петро повний невдаха. Чому хтось узагалі з ним спілкується?!.
Характерні ознаки:стежте за тим, чи проводить ваша дитина більше часу в Інтернеті,спілкуючись у соціальних мережах, чи буває при цьому сумною та тривожною. Навіть якщо вона читає неприємні повідомлення на своєму комп'ютері, у телефоні або планшеті, це може бути її єдиним способом соціалізації. Також звертайте увагу, чи є в дитини проблеми зі сном, просить вона залишитись удома йне ходити до школичи відмовляється від улюблених занять.
Що необхідно робити:повідомлення образливого характеру можуть поширюватись анонімно і швидко, що призводить до цілодобового кіберзалякування, тому спочатку встановіть домашні правила користування Інтернетом. Домовтеся з дитиною про тимчасові обмеження, що відповідають її віку. Будьте обізнаними щодо популярних і потенційно образливих сайтів, додатків і цифрових пристроїв, перш ніж ваша дитина почне використовувати їх. Дайте дитині знати, що ви маєте намір відстежувати її діяльність в Інтернеті. Скажіть їй про те, що коли вона піддається кіберзалякуванню, то не повинна втягуватись, реагувати або провокувати кривдника. Замість цього їй необхідно повідомити про все вам, щоб ви змогли роздрукувати провокаційні повідомлення, включаючи дати й час їх отримання. Повідомте про це у школу й Інтернет-провайдера. Якщо кіберзалякування загострюється й містить погрози та повідомлення явного сексуального характеру, зв'яжіться з місцевими правоохоронними органами. Якщо дитина повідомляє вам, що вона або ще хтось піддається знущанням, булінгу, підтримайте її, похваліть за те, що вона набралася сміливості й розповіла вам про це, зберіть інформацію (при цьому не варто сердитись і звинувачувати саму дитину). Підкресліть різницю між доносом з метою просто завдати комусь неприємностей та відвертою розмовою з дорослою людиною, яка може допомогти. Завжди вживайте заходи проти знущань, булінгу, особливо якщо насильство набуває важкі форми або постійний характер, зв'яжіться з учителем або директором школи вашої дитини, щоб контролювати ситуацію доти, доки вона не припиниться.

Хто такий соціальний педагог?

Соціальний педагог– це педагогічний працівник, основна мета роботи якого полягає у забезпеченні соціально-правового захисту учнів школи та попередженні впливу негативних соціальних чинників на формування та розвиток особистості дитини. Соціальний педагог – соратник дитини, і його мистецтво полягає в тому, щоб не робити все за дитину, а залучати її до діяльності.
Соціальний педагог:
· вивчає та оцінює особливості діяльності і розвитку учнів (вихованців), мікроколективу, ; досліджує спрямованість впливу мікросередовища, особливостей сім'ї та сімейного виховання, позитивного виховного потенціалу та джерела негативного впливу на дітей і підлітків;
· прогнозує на основі спостережень та досліджень посилення негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості учня чи групи; прогнозує результати навчально-виховного процесу з урахуванням найважливіших факторів становлення особистості;
· дає рекомендації (поради) учням (вихованцям), батькам, вчителям та іншим особам з питань соціальної педагогіки; надає необхідну консультативну соціально-педагогічну допомогу підліткам, які потребують піклування чи знаходяться у складних життєвих обставинах тощо;
· забезпечує дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представляє їхні інтереси у різноманітних інстанціях (службі у справах неповнолітніх, міліції, суді тощо);
· переконує кадетів в доцільності дотримання соціально значимих норм та правил поведінки, ведення здорового способу життя; сприяє попередженню негативних явищ в учнівському середовищі;
· бере участь у виховній роботі з питань профілактики появи негативних форм поведінки у неповнолітніх (паління, алкоголізму, наркоманії; підліткової злочинності тощо), пропаганди здорового способу життя, статевого виховання молоді;
· займається профілактикою правопорушень неповнолітніх. Дотримується педагогічної етики, поважає гідність особистості дитини, захищає її від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, пропагує здоровий спосіб життя. Постійно підвищує свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру.
· надає соціальні послуги, спрямовані на задоволення соціальних потреб кадетів; здійснює соціально-педагогічний супровід навчально-виховного процесу, соціально-педагогічний патронаж соціально-незахищених категорій серед кадетів; сприяє соціальному і професійному визначенню особистості, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію;
· координує діяльність й взаємодію усіх суб'єктів соціального виховання; сприяє соціально корисній діяльності дітей і підлітків; формує демократичну систему взаємостосунків в підлітковому середовищі, а також серед дітей і дорослих.
· здійснює соціально-педагогічний супровід дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, дітей з багатодітних та малозабезпечених сімей з метою попередження негативних проявів в поведінці, бездоглядності та випадків усіх форм домашнього насильства над дітьми;
· допомагає виявленню творчих нахилів, розкриттю здібностей дітей та підлітків, сприяє участі учнів у суспільно-корисній діяльності; сприяє розкриттю здібностей, талантів, обдарувань вихованців через їх участь у науковій, технічній, художній творчості. Залучає громадські організації, творчі спілки, окремих громадян тощо до культурно-освітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої та інших видів роботи.
· проводить просвітницьку роботу з батьками або особами, що їх замінюють (індивідуальні бесіди, виступи на батьківських зборах).

У яких випадках звертатися до соціального педагога?

· Якщо у твоїй родині є проблеми, які тебе постійно турбують, заважають нормально вчитися та відчувати себе щасливим;
· Якщо хтось примушує тебе до вчинків, що суперечать нормам моралі, пригнічують твою гідність, а ти не знаєш як себе поводити у такій ситуації;
· Якщо ти відчуваєш, що тобі потрібна допомога лікаря або юриста, проте не наважуєшся звертатися до батьків;
· і просто коли тобі здається, що всі інші відвернулися від тебе і ніхто тебе вже не зрозуміє...

Замість ляпасів, або як з повагою та любов'ю визначати дитині кордони

(порадник для батьків)

Детальніше...


Проблеми насильства в сім`ї

- наркотична або алкогольна залежність,
- проблеми соціального характеру (бідність,розлучення),
- психічні розлади батьків,
- травма дитинства.

Розрізняють 4 основні форми жорстокого поводження та зневажання дітей:

1. Фізичне насильство - тілесні покарання,удари долонею, стусани, опіки, задушення, грубі хапання, штовхання, плювки, застосування палиці, ременя, ножа, пістолета.
2. Сексуальне насильство або розбещення - використання дитини дорослим або іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб або отримання вигоди.
3. Психологічне насильство - дії одного члена сім`ї на психіку дитини шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров`ю.
4. Зневага інтересам і потребам дитини - відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі,одязі,житлі, вихованні, освіті, медичній допомозі з боку батьків,опікунів або інших осіб через об`єктивні або суб`єктивні причини.

Поради для батьків "Безпека в інтернеті"

1. Розмістіть комп`ютер у кімнаті, яку використовують усі члени сімї.
Іноді діти тримають у секреті з ким вони спілкуються через мережу інтернету. Тому потрібно частіше спілкуватися з дитиною про те, що цікавого вона дізналась або побачила. Спільні розмови біля комп`ютера убезпечать Вас і ваших дітей від негативної інформаціїї.
2.Використовуйте будильник для обмеження часу, який дитина проводить в інтернеті.
Обговоріть час перебування в інтернеті з дитиною до початку і домовтесь про використання будильника.Це не тільки збереже здоров`я Вашої дитини, але й допоможе уникнути конфліктної ситуації по завершенню часу перебування біля комп`ютера.
3. Використовуйте технічні засоби захисту: функції батьківського контролю в операційній системі,антивірус та спам-фільтр.
Для роботи за комп`ютером зовсім не обов`язково знати всі його функціональні можливості. Запросіть спеціаліста і він Вам розкаже і покаже, як користуватись функцією батьківського контролю.
4.Створіть сімейні інтернет-правила для безпечної роботи в мережі інтернету.
Дотримуйтесь цих правил і Ваші діти теж будуть їх дотримуватись. Традиції, норми та правила, які виробились у родині - довговічні.
5. Навчайте дітей критично ставитись до інформації в інтернеті і не повідомляти конфіденційні дані он-лайн.
Повідомте дитині, що будь хто може створити сайт і повідомляти неправдиву інформацію, а відслідкувати це майже неможливо.
Кiлькiсть переглядiв: 271

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.